Трирічна дівчинка з поетичним іменем Зоряна не знає, що таке дитсадок. І тролейбусів чи метро зроду-віку не бачила. Зате у лісі вона як удома і хвацько гарцює на коні. Воно й не дивно: Зоряна – єдина дівчинка в екологічному поселенні «Райдуга», що його облаштувала в сосновому урочищі Карабаї невеличка громада затятих прихильників єднання з природою та здорового способу життя.

Мати Зоряни, Надія Падалко, народилася в Алушті, ще змалечку зацікавилася всім живим. Батьки, як могли, навертали її до цивілізації: після школи допомогли вступити вчитися на програміста. Однак поклик до вільних просторів виявився сильнішим: спочатку були походи у Карпатські і Кримські гори (там, до речі, молода жінка й познайомилася з майбутнім чоловіком). А потім Надя стала дедалі частіше ловити себе на думці, що в місті їй навіть дихати важко і все здається чужим. Тож зрештою без п’яти хвилин програмістка наскладала грошей, купила трьох конячок і гайнула жити до «Райдуги».

Це аж ніяк не відпочинок на лоні природи: треба і дрова нарубати, і страву в пічці зготувати. У глиняних та дерев’яних хатинках утікачів від цивілізації навіть електроенергія є від сонячних панелей, придбаних одним із засновників «Райдуги» херсонським бізнесменом Олексієм Урсуленком.

Собі й донечці на життя Надія заробляє, навчаючи верхової їзди численних гостей і дорослих, і дітлахів. Навчає по-своєму: наїзниця принципово не користується жорсткою вуздою, щоб не завдавати коневі болю, замінивши її символічною мотузкою. Шпор так само до чобітків не прикріплює, а замість нагайки у неї м’яка гілочка. Адже жінка вважає, що спільну мову і з дітьми, і з тваринами слід знаходити виключно порозумінням та ласкою. Мамину науку переймає й донечка. Її також слухаються коні – у сідлі була, коли їй ще року не виповнилося. А у відносинах із дорослими та всім навколишнім світом Зоряна напрочуд вільна, впевнена та розкута. Ровесницям з міста до неї у цьому дуже далеко.

Єдине, про що мріють Надія із Зоряною, про остаточне возз’єднання з головою родини. Руслан, 30-річний чоловік Надії, дипломований фахівець з англійської філології. У Києві має житло та роботу, а до «Райдуги» навідується по святах та вихідних, так уже склалося. Руслана Нагуєва також тягне до рідних людей, і він рахує дні до кожної зустрічі з ними. Цивілізація його поки що не відпускає, але тим із більшим нетерпінням він очікує на поїздку в інше життя, де він не філолог, а джигіт. Де на нього чекають неозорі таврійські степи і швидкі коні, а головне – дружина й донечка.
golos.com.ua