Українські науковці пропонують утилізувати мул Бортницької станції аерації методом компостування і виробництва органо-мінеральних добрив для зеленого ландшафтного будівництва.
За впровадження енергоощадної технології переробки осадів стічних вод виступають фахівці інституту “Укрводпроект”, Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії НАНУ, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Наразі проект комплексної реконструкції очисних споруд Бортницької станції аерації, який ПАТ “АК “Київводоканал” реалізує із залученням кредиту Японії, передбачає спалювання мулу.
Як зазначають фахівці, термічний метод утилізації для вологих мулових осадів абсолютно непридатний. «Спалювання таких відходів тягне за собою великі витрати та забруднення повітря, – пояснюють вчені. – Тоді як компостування потребує невеликих витрат – у межах 9 гривень за тонну, проводиться на невеликій технологічній території, не спричиняє викиду токсичних газів в атмосферу і, що істотно, забезпечує отримання значної кількості цінного гумусу для використання у ландшафтному дизайні».
Компостування – процес біотермічного розкладу органічних речовин осадів, що відбувається під дією аеробних мікроорганізмів – вирішує епідеміологічну і токсикологічну проблеми при переробці стоків, наголошує кандидат хімічних наук, технолог Костянтин Чеботько.
«За вмістом поживних речовин, доступних рослинам, мул не поступається традиційним органічним добривам, однак промислові стоки, які зливаються у міську каналізаційну мережу, обумовлюють наявність у ньому сполук хрому, ціанідів, фенолів, патогенних мікроорганізмів, – пояснює науковець. – Для забезпечення життєдіяльності мікроорганізмів до компостної суміші слід вводити водопоглинальні та вуглецевмісні компоненти-наповнювачі: приміром, при змішуванні мулу з лігніном – це відходи Запорізького дріжджового заводу, які ми використали при розробці технології для КП “Водоканал Запоріжжя” – у компості зменшується вміст важких металів та інших шкідливих домішок, а при додаванні ще й фосфогіпсу – утворюється схоже на чорнозем органо-мінеральне добриво, без неприємного запаху з високим агрохімічним потенціалом».
Технологія біоконверсії осадів стічних вод вже успішно пройшла апробацію у Запоріжжі, продовжує Костянтин Чеботько. «До реалізації проекту долучився “Зеленбуд”, субстратом було закріплено гектари пісків, на яких зведено житловий масив для 70 тисяч запоріжців, – розповідає вчений. – Також висадили алею – дерева вже доволі великі».
На Бортницькій станції аерації як органічний наповнювач у мулових компостах доцільно використовувати опале листя та гілля дерев, наголошує вчений. «Отримане добриво здешевить зелене ландшафтне будівництво та створення зелених зон на піщаних територіях, ставши замінником родючому грунту», – підсумував Костянтин Чеботько.
Сьогодні у річку Дніпро, яка забезпечує потреби у водопостачанні 70% населення країни, можуть потрапити нечистоти з мулових полів Бортницької станції аерації, які перевантажені більш ніж утричі.
З 1985 року cанепідемслужба заборонила переробляти осад стічних вод у добрива – як результат мулові поля наразі займають площу у близько 300 га. Це фактично відкритий біохімічний реактор, що виділяє в навколишнє середовище метан, діоксид вуглецю, аміак, сірководень. Від неприємного запаху страждає населення усього Дарницького району, а це десята частина киян і жителів довколишніх сіл. Через надлишкове складування осадів (на сьогодні — понад 10 млн куб. м за проектної потужності 3 млн куб. м) час від часу відбувається вилив осаду з полів на прилеглі території.
Наразі ПАТ “АК “Київводоканал” реалізує проект комплексної реконструкції очисних споруд із залученням кредиту Японії, який передбачає спалювати мул. Пропонований метод подається як єдино можливе рішення для утилізації великого об’єму осадів стічних вод. Проект передбачає три стадії обробки димових газів. Отримана зола може бути використана як інгредієнт для виробництва цементу, асфальтової суміші та бетонних виробів. А от тверді відходи з фільтра доочистки планують складувати у спеціально призначених місцях, оскільки вони містять певні хімічні речовини і тому не підлягають утилізації. Але, крім того, що впровадження цієї технології потребує значних ресурсів, у результаті утворюються ще й нові, непридатні для переробки відходи.
0