Система поводження з відходами в Україні дуже недосконала, кількість відходів збільшується, а сама система регресує. Державні органи у цій галузі є недостатньо компетентними, а, відтак, до європейських країн нам ще далеко.

Щороку до Міжнародного дня землі (22 квітня) активісти, небайдужі українці та еко-спрямовані організації проводять різноманітні заходи, прибирання парків, прибережних зон біля річок, околиць міст, облюбованих мешканцями для відпочинку. Втім, такі суботники – крапля в морі у боротьбі із засміченістю України.

Головна проблема полягає навіть не в тому, що українці багато смітять, забруднюючи навколишнє середовище, а в тому, що в країні дуже недосконала система поводження з відходами. Саме тому Україна входить в число країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів – 700-720 млн тонн щорічно. Сміттєзвалища займають в Україні більше 160 тисяч га, і всі вони вщент заповнені – загальна маса накопичених відходів перевищує 36 млрд тонн. І, на жаль, кожним роком цифри лише зростають.

Неефективне використання відходів

У той час, коли у європейських країнах, в середньому, переробці підлягають 50 – 60% побутових відходів, у нас ці показники не перевищують 4,5%. Справа в тому, що у розвинутих країнах світу давно працює система роздільного збирання та переробки відходів, коли сортують не лише скляну і пластикову тару, як це роблять в Україні, а й папір, відходи від їжі, поліетилен тощо. Однак, українцям до цього ще далеко, бо не кожен може відсортувати навіть щось одне, наприклад, ту ж саму тару.

Згідно з оцінками спеціалістів, наприклад, середньостатистичний киянин за рік виробляє 330-380 тонн твердих відходів. Усі вони скидаються на сміттєзвалища (приблизно 90% сміття «осідає» на полігонах), де лежать десятками років. Така кількість відходів є нищівною для навколишнього середовища, адже, наприклад, пластик може зберігати форму понад 200 років. Зате після його переробки можна отримати цінну речовину – флекс. Це вторсировина для виготовлення хімічного волокна, з якого робляться ті ж самі пластикові пляшки (так можна вийти на майже безвідходне виробництво). Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко каже, що таке поводження зі сміттям найперше впливає на стан атмосферного повітря, а також призводить до природних катаклізмів. «Мільярди тонн несортованого побутового сміття захоронені на полігонах, більшість з яких не відповідає нормам екологічної безпеки. Це призводить до просочення фільтрату в ґрунтові води та забруднення атмосферного повітря внаслідок численних пожеж на полігонах», – зазначає вона.

Розвинені країни Європи вже давно навчилися не тільки отримувати з відходів енергію (в Україні існує лише один такий завод), а й заробляти на смітті. Тому експерти зауважують, що Україні вкрай потрібно створювати інфраструктуру з роздільного збору, сортування та утилізації твердих побутових відходів (ТВП).

Методи утилізації

Загалом, для того, щоб зменшити обсяги сміття на околицях міст, в Україні найчастіше його просто підпалюють. Однак, такі дії спричиняють значне забруднення атмосферного повітря та неабияк впливають на здоров’я українців. «На превеликий жаль, головна «сміттєва» проблема Києва і всієї країни полягає в тому, що навіть в третьому тисячолітті наші технології так і не змогли піти далі, ніж просто банально спалювати відходи. Про більш прогресивні методи сортування і подальшої переробки відходів, якими вже декілька десятиліть з успіхом користуються в Європі і світі, в Україні знають тільки з чуток», – наголошує співголова Асоціації зелених України Ярослав Задесенець.

Тому, на його думку, найперше, що потрібно робити в Україні – будувати сучасні заводи з переробки і запроваджувати нові технології в промисловості. А також вести контроль за несанкціонованими звалищами на околицях.

На відміну від нас, європейці вже давно сортують та переробляють свої відходи. Таким чином вони отримують цінну сировину, яка придатна до використання у різних сферах промисловості. Відходи, які неможливо переробити, спалюють, і, таким чином, з побутового сміття отримують електро- та теплоенергію. Так, наприклад в Німеччині діє понад сто установок, які розраховані на утилізацію більше 18 млн тонн сміття. І це при тому, що в самій країні за рік збирається лише близько 14 млн тонн відходів.

В Україні ж до переробки сміття поки справа зовсім не доходить. Все, що можуть запропонувати можновладці – забезпечити контейнери для сортування відходів. Але і це є далеко не у всіх регіонах.

Однією з найактивніших областей у цьому сенсі на сьогодні є Харківська. За минулий рік там значно покращилась робота у сфері впровадження роздільного збору ТПВ в населених пунктах. Якщо в 2014 році там було всього п’ять населених пунктів, де був введений роздільний збір сміття, то в минулому році їх було вже 12.

«Україна просто зобов’язана вже найближчим часом розробити і впроваджувати системи сортування і переробки відходів. Бо сьогодні тільки в столиці лише 10% сміття може бути пересортовано, все інше, через значне змішування і спресовування, сортуванню не належить. На жаль, доводиться також говорити про достатньо низький рівень екологічної свідомості наших громадян», – зауважує Задесенець.

Це і не дивно, бо в Україні фактично не існує практики обов’язкового сортування усього сміття. І тоді, коли у Європі підприємства та звичайні громадяни платять великі штрафи за порушення цієї системи, для українців перший деякий час тому навіть дивно було побачити декілька різних контейнерів для відходів.

Внутрішня політика

«Для зменшення негативного впливу відходів на навколишнє середовище, забезпечення ефективного державного управління та знищення корупційних схем у сфері поводження з відходами, необхідно реформувати природоохоронну галузь в цілому», – каже Тетяна Тимочко.

Цю думку поділяє і заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов. «Фактично сьогодні в Україні відсутня система поводження з відходами. Наявна інфраструктура дуже фрагментарна: є локальні пункти приймання, але вони розрізнені та не в змозі забезпечити повноцінну утилізацію. Так само фрагментарно відбувається і регулювання цієї сфери. Але головною проблемою залишається саме збір вторинної сировини. Необхідно стимулювати як операторів ринку, вводячи прозорі та зрозумілі правила гри, так і простих громадян. Треба розвивати культуру поводження з відходами, оскільки звичка сортувати сміття, на жаль, ще не встигла прижитися», – вважає він.

Така ситуація складається попри те, що згідно існуючого закону «Про відходи», утворювачі відходів зобов’язані укладати договір про їхнє вивезення та забезпечувати роздільне збирання, в Кодексі України про адміністративні правопорушення чітко не вказано покарання за порушення цієї норми. Єдина стаття, яка може бути віднесена до сфери роздільного збирання відходів, визначає покарання за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою, що є досить нечітким формулюванням, а тому притягнути до відповідальності підприємців майже неможливо.

Тому експерти вважають, що законодавчі акти у цій сфері мають бути вдосконалені та узгоджені між собою. «Нинішня політика України в області екології, як і в останні роки, залишається «споживчою». На сміттєзвалищах України сьогодні є вже близько 36 млрд тонн ТПВ, а це, для порівняння, більше половини об’єму Азовського моря. Ну, а керівництво завзято ігнорує нагальні потреби, тоді як країні потрібне законодавче вирішення питань утилізації і переробки сміття», – наголошує Ярослав Задесенець.

В Україні тільки нещодавно було створено Наглядовий комітет з розробки національної стратегії поводження з відходами, а Мінекології розроблено новий законопроект «Про відходи», спрямований на те, щоб заповнити прогалини в українському законодавстві відповідно до європейських підходів. «В Україні відсутня інфраструктура для переробки відходів, немає переробних заводів. Ми вдвічі більше генеруємо відходів, ніж середньостатистичний європеєць. А законопроект, над яким ми працювали 6 місяців, враховує ключові європейські підходи, зокрема, щодо запровадження системи довгострокового планування управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях», – зазначила замміністра екології Світлана Коломієць наприкінці березня, представляючи проект.

За її словами, згідно законопроекту, закріплюватиметься п’ятиступенева практика поводження з відходами. «Спочатку потрібно запобігти створенню відходів, потім передбачається повторне використання, якщо буде можливість використати двічі, наприклад, скляні пляшки. Потім йде переробка пластикових, паперових та інших матеріалів. І останній крок в ієрархії — відправлення на сміттєзвалище», – розповіла вона.

Втім, в те, що після таких дій найближчим часом ситуація зміниться, експерти не вірять
unian.ua