В середньовіччі прийшов кінець епохи важко-озброєних рицарів, які поступилися місцем більш рухливим, легким військам. Можливо сьогодні відбувається кінець великовагової традиційної енергетики, яка поступиться розсередженій енергетиці, заснованій на відновлювальних джерелах. Така теза стала однією з обговорюваних під назвою «Погляд на європейську енергетику 2030 року» під час VII Європейського Економічного Конгресу.
Згідно з прогнозами на час до 2030 року, інвестиції у відновлювальні джерела енергії (ВДЕ) стануть втричі більшими, ніж інвестиції в традиційну енергетику, яка використовує викопне паливо. Технології будуть вирішувати майбутнє енергетики. Кожна з технологій має свої економічні виклики. Широкий розвиток ВДЕ може стримуватись через недостатні можливості зберігання великих кількостей енергії.
До 2025 року повинні знайтися відповіді на те, які джерела будуть основою енергетики. Сьогодні ринок свідчить на користь ВДЕ, але проблемою є те, що ці джерела нестабільні.
Теперішня перспектива вказує на те, що способом акумулювання енергії може бути розвиток електричних автомобілів. Ці авто дають шанс вирівняти піки навантаження енергетичної системи, що можна робити під час зарядки авто при довгих стоянках. Якщо ж не контролювати розвиток електричних автомобілів, то з’являться чергові пікові проблеми в системі. Для продавців енергії це принесе вигоди, але для електроенергетичної системи виникнуть додаткові складнощі.
Буде збільшення монтажу ВДЕ в приватному секторі, що тягне за собою модернізацію та розбудову енергетичних мереж і збільшиться роль цих мереж. Якщо буде збільшуватися кількість джерел відновлювальної енергетики, то потрібно дбати і про гарантовані резервні джерела з відповідною якістю та напругою.
Чехія має програми фінансової допомоги у впровадженні ВДЕ. З 2010 року на цей напрямок вже видано 150 мільярдів крон, але через 15 років таке обладнання вже буде технологічно вичерпаним. Для порівняння, вартість одного атомного блоку становить біля 100 мільярдів крон, але час його експлуатації оцінюється в 60 років. Хоча Чехія досить сильно підтримує ВДЕ, виробництво енергії на цій основі не є великим. Розвивають тут малу когенерацію – від 100 кВт до 500 кВт. Встановлюють таку техніку малі фірми, школи або спортивні заклади.
Обговорювали й питання чистого повітря, зокрема в польських містах. Серед 10 найзабрудненіших міст ЄС, 6 знаходиться в Польщі. Звернули увагу на такий парадокс, як в Кракові (одне з найзабрудненіших міст), де існує надлишок тепла, а багато районів міста не приєднано до тепломережі. В Кракові велика кількість мешканців має індивідуальне опалення і часто використовує паливо низької якості. Якщо б ці мешканці використовували тепломережу, або використовували електричне обігрівання, як у Франції, то таких проблем забруднення не було б. Питання ціни енергії стало питанням якості повітря в Кракові.
В багатьох польських містах органи самоврядування співпрацюють з підприємствами теплогенерації для приєднання чергових частин міст до тепломереж. Така співпраця відбувається в Познані, Лодзі і у Варшаві, особливо в центральній частині міст.
Енергетичні проблеми Європейського Союзу цілковито відрізняються від деяких частин світу, де 1 мільярд мешканців не мають доступу до електричній енергії.
Країною, яка має відмінну енергетичну політику від ЄС, є Японія. Хоча там відбулася аварія на атомній станції Фукусіма, Японія не відмовляється від атомної енергетики. Після аварії в Фукусімі всі атомні реактори в Японії були зупинені. Їхнє місце зайняли старі електростанції на вугіллі і мазуті. Але в планах японського уряду є введення в дію атомних станцій. В 2030 році з атомних електростанцій тут повинні виробляти 20-25% електричної енергії, таку ж кількість як з ВДЕ. Решту енергії мають виробляти в основному вугільні електростанції.
0