«В зв’язку з децентралізацією і тим, що надходження від екологічного податку перерозподілили між центральним та місцевими бюджетами: зараз 80% коштів залишаються на місцях і не завжди використовуються належним чином: брак досвіду, відсутність планування, – пояснює фахівець. – В центр йде лише 20%, на які, як і раніше, продовжують надходити численні запити від місцевої влади на мільярди гривень».

На територію масштабного екологічного лиха перетворюється Калуш. «Необхідно терміново вирішувати проблему переповненого розсолами Домбровського кар’єру, який може призвести до забруднення джерел питної води і сусідніх річок, та подальшу долю підприємства з виробництва калійних добрив, – розповідає фахівець. – Раніше владою ухвалювалися певні рішення, запускалися програми відселення людей, посиленого екологічного моніторингу, які фінансувалися з державного бюджету. Однак останні два роки всі виплати за такими програмами заморожені. Коли я минулого року їздила в Калуш, щоб на місці ознайомитись з ситуацією, то екологічний комітет ВРУ ухвалив рішення рекомендувати розглянути питання про відновлення фінансування цих програм, але грошей так і не було виділено».

Потребує вирішення і екологічна проблема у закарпатському Солотвино, де через відпрацьовані соляні шахти утворюються карстові провалля і, як наслідок, будинки, а інколи і цілі квартали йдуть під землю, розповідає експерт.
Ще одна”гаряча точка” на мапі екологічних проблем країни знаходиться у Сумській області, продовжує Світлана Коломієць. «Минулого року на травневі свята у Шостці стався розлив небезпечної речовини – гептилу, який був зібраний і зараз зберігається у спеціально визначених місцевою владою місцях, – розповідає фахівець. – Такого роду відходи, для утилізації яких в Україні немає ані технологій, ані потужностей, доведеться, очевидно, вивозити за кордон».

Крім того, потребують знешкодження чималі обсяги непридатних до використання пестицидів, які частково зберігаються в неналежних умовах, наголошує радник міністра екології, додаючи, що досі не вирішена й проблема й з побутовими відходами в Україні.

«Площі сміттєзвалищ вражаючі, а держава тільки починає робити певні кроки для того, щоб між потраплянням сміття в бачок і захороненням його на полігоні з’явилась проміжна стадія – переробка», – нарікає Світлана Коломієць.

Наразі моніторингом екологічної ситуації в Україні займається 11 різних суб’єктів. «Зараз головний спеціаліст в регіоні сидить та вбиває дані в табличку у “вордівському” файлі і пересилає до Мінприроди раз на квартал для узагальнення, – розповідає радник міністра екології. – Постає питання оперативності передачі даних, автоматизації їх збору та обробки – це не той підхід, який відповідає вимогам сьогодення».

Україні слід перейти на набір показників, що використовує європейська агенція з питань довкілля, впевнена екс-заступник міністра екології.

«Наприкінці своєї каденції в Мінприроди ми разом з експертами та представниками громадських організацій розпочали роботу з проектування автоматизованої системи збору та аналізу даних моніторингу від всіх суб’єктів, – говорить Світлана Коломієць. – Ми планували створення веб-порталу, на якому інформація з автоматизованої системи публікувалась би у доступному та зрозумілому для громадян вигляді, щоб кожен бажаючий зміг дізнатись стан повітря, якість води, стан ґрунтів у своєму місті/регіоні».

Сьогодні з шаленим недофінансуванням стикнулось Державне водне агентство, нарікає радник міністра екології. «Навіть найбільш необхідні речі по протипаводковому захисту не були профінансовані в достатньому обсязі, – підкреслює фахівець. – А про такі речі, як розвиток мінерально-сировинної бази, проведення геологічної розвідки, визначення перспективних родовищ для розробки, вже й мова не йде».