Завод “Радикал” за часів СРСР спеціалізувався на виробництві високотоксичних небезпечних речовин – хлору, сірчаної та соляної кислот, каустичної соди, бертолетової солі, каучуку. У ті часи це був абсолютно засекречений об’єкт. Від громадськості приховували ризики, які підприємство становило для здоров’я людей та його вплив на навколишнє середовище.

На підтвердження надзвичайної небезпеки виробництва можна навести той факт,  що за часів активності заводу, працювати там було дозволено не більше 8 років. Після цього робітників обов’язково повинні були перевести на іншу роботу.

Після здобуття Україною Незалежності, підприємство втратило ринки збуту та перейшло у фазу розпаду, а згодом взагалі припинило виробництво. Наразі частина території здається в оренду приватним фірмам, частина лишається покинутою.

Однак, найцікавіше, те, що покинуте підприємство продовжує бути небезпечним для населення та навколишніх територій. Цехи та складські будівлі знаходяться в безпосередній близькості до густонаселеного Лісового масиву Києва, поблизу станції метро “Лісова”.

Громадські активісти неодноразово, намагалися привернути увагу влади до проблеми.

Адже на території зруйнованого підприємства і досі знаходяться залишки високотоксичних відходів виробництва – ртуті та хлору.

2007 року частину ртуті, яку вивозили з підприємства – розлили. Влада три доби ліквідовувала наслідки надзвичайної події. Тоді чиновники запевнили, що ситуація під контролем, а концентрація ртуті в повітрі в межах норми. Після того, як ЗМІ припинили висвітлювати інформацію щодо події, про завод знову забули.

Наступним подразником стала публікація у 2009 році в мережі відео, на якому чітко видно, що у розвалених цехах підприємства просто на підлозі розлита ртуть. Проте, і ця публікація виявилась неефективною.

Під спалахи фото та відеокамер посадовці тоді рапортували: робота з вивезення та утилізації хімічних залишків проводиться.

Ось, наприклад, в повідомленні на сайті КМДА за 27.06.2014 року йдеться про те, що “20.06.2014 розпочато завантаження в спеціальні ємності хлорорганічних відходів, що знаходяться на території ВАТ “Радикал”, з метою відправки їх за межі України на знешкодження (утилізацію)”.

“23.06.2014 в присутності членів комісії з приймання робіт (послуг) з екологічної санації ВАТ “Радикал” відібрані проби для здійснення хімічного аналізу небезпечних відходів, що мають бути вивезені з території підприємства (перша партія близько 100 тонн). Роботи продовжуються”.

Залишається лише здогадуватися, які це роботи, хто їх продовжує та, які є результати.

Адже, лише кілька місяців тому екологічна комісія Київради вирішила не виділяти кошти на вивезення хлоровмісних відходів із заводу “Радикал”. Таким чином, можна припустити, що питання “забуксувало” у владних коридорах.

За нашими спостереженнями, на території заводу ще залишаються сотні тон небезпечних відходів, які становлять смертельну небезпеку для киян. Залишки ртуті та інші особливо-небезпечні речовини просочуються у ґрунт отруюючи воду, а через спеку пари хімікатів потрапляють у повітря, яким ми дихаємо.

Через тривале вдихання парів ртуті у людини можуть виникнути серйозні хвороби верхніх дихальних шляхів. Також можливе порушення пам’яті, захворювання щитовидної залози, проблеми із серцем та ін.

У той же час, тисячі киян та гостей міста, навіть не підозрюючи про небезпеку, продовжують працювати, гуляти та проживати в безпосередній близькості від “ртутного Чорнобиля” – саме так завод “Радикал” можна назвати підприємство.

Вирішити проблему можливо тільки після повної ліквідації залишків виробництва заводу.

А держава просто зобов’язана знайти для цього кошти, відповідних фахівців та, найголовніше, бажання.
kiev.pravda.com.ua