Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні щорічно опубліковувалась з 2009 року до 2014-го. Інформація щодо стану екології за 2015 та 2016 роки на сайті Міністерства екології та природних ресурсів відсутня.

Згідно з останньою національною доповіддю, сумарний канцерогенний ризик для здоров‘я населення у 2014 році досяг показників 1,8-7,3 випадків раку на 1 тис.осіб, який обумовлює щорічний приріст екологічно пов’язаної онкологічних захворювань до 10,4 випадків на 100 тис. населення. Такий рівень ризику суттєво перевищує міжнародні прийнятні показники ризику і потребує заходів до його зниження.

Практично всі поверхневі джерела водопостачання України забруднено нафтопродуктами, хімією та іншими відходами. Крім того, результати досліджень підтвердили, що традиційна технологія очищення питної води, що використовується на водопроводах дніпровського каскаду не забезпечує доведення якості питної води до гігієнічних нормативів.

“Визначено, що основними проблемними показниками в питній воді є:

а) високонебезпечні хлорорганічні сполуки (ХОС) (2-го класу небезпеки — хлороформ (ХФ), сума тригалогенметанів (ТГМ), бромдихлорметан).

Зазначені сполуки утворюються при взаємодії хлору з органічними речовинами природної води, на водоочисних спорудах не видаляються та транзитом надходять з питною водою до споживачів.

Епідеміологічні дослідження (на популяційному рівні) підтверджують канцерогенні (викликають онкогенну смертністю та захворюваність населення), тератогенні (спонтанні аборти, дефекти при народженні, мертвонародження) властивості ХОС;

б) індикаторні згідно з вимогами європейського законодавства:

• 3-го класу небезпеки, що змінюють кольоровість води та можуть призводити до інших негативних наслідків — загальне залізо, марганець;

• 4-го класу небезпеки, що змінюють запах питної води та є попередником утворення хлорфенолів при хлоруванні — феноли;

• інтегральний показник, що свідчить про наявність речовин-попередників щодо утворення ХОС та може призводити до інших негативних наслідків (спінювання, біообрастання, бактеріальне забруднення тощо) — перманганатна окиснюваність (ПО)”, — зазначено у доповіді.

Тоді в Мінприроди наголошували, що в країні за відсутності належної охорони поверхневих вод від забруднення, крім організації ЗСО питних водопроводів з проведенням в їх межах відповідних, не завжди ефективних, водоохоронних заходів, найважливішого значення набувають технології підготовки питної води з відкритих водойм, що повинні враховувати ступінь антропогенного забруднення природної води та мати в своєму складі адекватний набір очисних споруд, що гарантують отримання якісної питної води.

Крім того, в Україні забруднені грунти. Загальна площа техногенно забруднених земель становить 20% площі сільськогосподарських угідь.

Також варто зазначити, що Мінприроди звертало увагу на проблемні питання у сфері відходів ще у 2014 році.

“Гострою і актуальною проблемою залишається утилізація та видалення твердих побутових відходів. Обсяги утворення твердих побутових відходів (ТПВ) збільшуються з кожним роком, а обсяги видалених зменшуються. Питання своєчасного вивозу ТПВ, безхазяйних відходів вирішується неналежним чином. При перевірці водоохоронних зон і прибережних смуг встановлено значне накопичення ТПВ, використаних пакувальних матеріалів і тари, що призводить до їх несанкціонованого складування і забрудненню водоохоронних зон і прибережних смуг…

Несанкціоновані звалища набувають не тільки досить великих розмірів, а й накопичують небезпечні речовини і матеріали, нерідко 1-го і 2-го класів небезпеки. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об’єкти”, — зазначено у доповіді.

Крім того, у Мінприроди наголошували, що державна статистика не відображає реальної ситуації, особливо що стосується небезпечних відходів.

“Загалом слід зазначити, що недостатня кількість полігонів для захоронення токсичних промислових відходів і відсутність заводів з їх знешкодження та переробці, відсутність достатньої кількості централізованих пунктів збирання, утилізації, знешкодження та захоронення по видах відходів (в т.ч. токсичних), які утворюються практично на всіх підприємствах, призводить до такого негативного явища, як розміщення і накопичення відходів на власних територіях підприємств.

Місця складування токсичних відходів на підприємствах часто не відповідають екологічним вимогам, що сприяє їхньому потраплянню на несанкціоновані звалища та інші непристосовані для цього місця”, — йдеться у доповіді.

Варто зауважити, що фінансова звітність Мінприроди була опублікована востаннє так само у 2014 році.

unn.com.ua