У селі Бобриця Київської області прибралистихійні сміттєзвалища, підтримують чистоту на вулицях, ремонтують дороги за допомогою будівельного сміття та проводять змагання з триатлону і кінного спорту.
Незабаром у населеному пункті мають намір зробити освітлення центральних вулиць, облаштувати велодоріжки та численні алеї, клумби.
Неабияку роль у звільненні села від сміття відіграють комунальники КП “Бобриця”. «Два рази на рік обрізаємо дерева, підтримуємо в належному стані газони, слідкуємо за узбіччям доріг, – розповідає директор КП Володимир Буткевич. – Забезпечуємо збирання та вивезення відходів від приватних садиб на офіційне сміттєзвалище, для чого з 97 родинами укладені договори».
Щомісяця жителі Бобриці добровільно перераховують комунальному підприємству від 50 до 250 грн в залежності від своїх можливостей, продовжує Володимир Буткевич.
«Послуга діє так: в магазинах селяни купують спеціальні марковані сміттєві пакети вартістю 20 грн. на 110 літрів та 10 грн. на 65 літрів, а потім виставляють заповнені відходами пакети на узбіччя доріг біля своїх садиб – трактор збирає їх двічі на тиждень».
У селі також встановлені урни для роздільного збору сміття, за пластиком та макулатурою.приїжджає машина раз у дві неділі.
КП «Бобриця» оновило технічний парк – придбали міні-трактор, причіп, ґрунтофрезу, плуг, відвал, вал карданний, розкидач, бензотример, бензобур садовий, насос, мотоблок, віброплиту, кутошліфувальна машинка. Таким розкішним “набором” техніки може похвалитися далеко не кожна міська комунальна контора – не те, що сільська!
Леонід, який працює на підприємстві вже четвертий рік, зізнається, що цієї весни збулася його давня мрія – йому довірили прибирати центральну частину села. Для комунальника, який обожнює рідне село, це велика честь.
«Зранку я буджу всіх шумом газонокосарки та запахом свіжої трави, – розповідає чоловік. – Потім їдемо з трактористом збирати сміття, далі підстригаю дерева та кущі – робота на свіжому повітрі у мальовничому селі завжди у радість».
У Бобриці розібралися навіть з будівельним сміттям, яке зазвичай не приймають жодні полігони. Один із мешканців села перебирає такі відходи, вилучає дерево та пластик, а рештою вирівнює дороги.
На додачу, розташоване за 35 км від Києва село має активну громаду, яка піклується про дозвілля дітей та дорослих. Оскільки місцевий бюджет наповнюється лище за рахунок земельного податку – на території Бобрицької сільради немає ніяких потужних підприємств – мешканці підтримують гарні ініціативи власними коштом, поповнюючи сільський благодійний фонд “Розвиток і благоустрій”.
У травні у Бобриці проводили чемпіонат України з триатлону Bobritsya Triathlon Cup. Близько двохсот спортсменів із різних областей бігали, плавали та їздили на велосипедах, а разом із ними до села завітали більше тисячі вболівальників.
«Порадувала дорога, мотосупровід і нагородження», – відгукується про захід житомирянин Єгор Мартиненко, який усьоме у своїй кар’єрі виграв чемпіонат України зі спринту в триатлоні.
Організацією спортивних змагань залишилась задоволена і львів’янка Софія Прийма, яка має з чим порівнювати. «Вода була трішки холодна, але ми пливли в спеціальних гідрокостюмах, в яких було досить тепло, – розповідає учасниця чемпіонату. – На велосипедній трасі багато поворотів, підйомів і спусків, траса технічна».
Бобрицю також відвідала відома мандрівниця Ольга Сергєєва, авторка книги “Під червоними вітрилами від Арктики до Антарктиди”, яка розповіла про життя австралійців, японців, китайців, абіссинців, гренладців, мадагаскарців і вільних маюрі (австралійські аборигени).
На додачу, у селі розвивають кінний спорт. Цього року в черговий раз пройшли змагання з дисципліни ТRЕС – своєрідного екзамену на здатність подорожувати, долаючи будь-яку відстань з будь-яким рельєфом та природними перешкодами.
Як зазначає організатор змагань, заступник голови правління Федерації з ТRЕС Леся Гордієнко, спорт має бути невід’ємною частиною життя наших дітей.
«Зараз відпочинок молоді зводиться до віртуального спілкування у соцмережах, школа також мало сприяє розвитку здоров’я, – констатує доцент кафедри англійської філології в одному з вишів, приватний підприємець і мама трьох дітей. – Головний “плюс” ТRЕС – універсальність: у ньому взяти участь може як людина, яка сидить у сідлі лише півроку, так і фахівець вищого класу. Просто перша матиме простіші умови змагань, а другому доведеться їхати вночі, через важкі перешкоди, по воді тощо».
Усі вершники мають добре “читати” мапи та орієнтуватися за компасом. Щоправда, спеціальних мап для кінних туристів в Україні немає; навіть якісні топографічні для змагань знайти не вдалося – тому організатори самотужки їх створювали, їздячи по місцевості.
Ідея ТRЕС з’явилася у Лесі Гордієнко, коли її 11-річний син разом із друзями зацікавився верховою їздою, – потрібно було щось універсальне, не дуже складне, але з чіткими правилами».
Саме в Бобриці 2013 року утворилася Всеукраїнська федерація з ТRЕС, куди входять 10 областей: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Київська, Полтавська, Харківська, Житомирська, Львівська та Рівненська.
У Бобриці планують проводити й міжнародні змагання з ТRЕС. «Протягом наступних років плануємо вступити в міжнародну федерацію і, маючи гідну арену, проводити міжнародні змагання, – говорить Леся Гордінко. – У нашого села з’явилась би ще одна можливість приваблювати інвесторів і туристів».
У жовтні Бобриця святкувала день села: близько 600 гостей, виставка скульптур Міжнародного симпозіуму, циркове шоу, пантоміма, ярмарки та майстер-класи. Уже традиційним став масовий розпис дерев’яних фігурок бобрів – символів Бобриці. “За один день наш музей відвідало три сотні людей, це дивовижно!” – ділиться радістю директор місцевого краєзнавчого музею Микола Ковальчук.
0