Однією з головних екологічних проблем України є руйнування природно-заповідного фонду. Щороку ситуація у національних парках погіршується, а стан деяких з них, з легкістю, можна назвати критичним.

Станом на 2011 рік, в Україні налічувалось понад 40 національних парків загальною площею більше 10000 км². Усі вони розташовані у 12 областях та у АР Крим і охороняються державою. Є навіть Закон «Про природно-заповідний фонд України», який забезпечує ефективне використання національних природних парків, як частини природо-заповідного фонду України. Однак, як це часто буває, формально більшість територій ледь не в ідеальному стані, насправді ж, екологи б’ють на сполох і говорять про їх масове знищення.

Ласий шматок землі

Не зважаючи на те, що нацпарки охороняються державою та повинні бути під посиленим контролем, ця територія завжди буде приваблювати бізнесменів, представників влади, підприємців та навіть просто охочих підзаробити. Регулярно в Україні виникають скандали з незаконними забудовами в межах природних парків. Там провертають схеми, які нібито дозволяють займатися промисловою діяльністю на таких ділянках. Для прикладу, у 2014 році зчинився скандал навколо НП «Білоозерський», що знаходиться у Київській та Черкаській областях. У 2010 році замість лісового господарства «Білоозерський» мали створити нацпарк і відкрити його для туристів. Офіційно це нібито зробили, однак наступні три роки ця територія все ж залишалася закритою. А згодом там знайшли амурських тигрів, приватний будинок та вертолітний майданчик.

Такі ж проблеми виникають у більшості нацпарків, зазначають екологи. А їх керівники, замість того, щоб зупинити це, беруть у цьому активну участь. «Часто державне агентство лісових ресурсів України призначає керівниками зовсім некомпетентних людей – колишніх лісників чи браконьєрів, які думають зовсім іншими категоріями. Не природоохоронними, а сільськогосподарської діяльності», – зазначив координатор волонтерів WWF в Україні Андрій Плига.

Браконьєрство та незаконна рубка

Знову ж таки, за згодою керівництва, на територіях цих парків постійно винищують усе живе. У НП «Білобережжя Святослава», що знаходиться на Кінбурнзькій косі у Миколаївській області, регулярно відслідковують браконьєрів креветок. 25 кілометрів берега там поділено між окремими бригадами, які виловлюють креветки за допомогою спеціальних вентилів. Ще донедавна вони були заборонені, але тепер цей бізнес здається цілком легальним. Зі слів експертів, на території нацпарку працює 20 бригад, кожна з яких щодня закидає, мінімум, 5 вентилів, а загалом їх є приблизно 100 в день.

За приблизними підрахунками, один вентиль забезпечує приблизно 3 000 гривень прибутку. І хоча виловлюють креветки лише влітку, нескладно підрахувати, які суми заробляють браконьєри. Активіст «Центру антикорупційних досліджень» Денис Барашковський каже, що минулого року кількість браконьєрських бригад значно збільшилась. Приїжджають з Миколаєва, Херсону, Очакова… Загалом налічується близько 200-300 браконьєрів, не враховуючи місцевих. «Туди дістатися дуже важко, оскільки більшість працівників парку і є браконьєрами. Всього на косі живе близько 700 осіб. Для них виловлювання риби та креветок є єдиним джерелом існування. Альтернативи зараз немає. В цьому і є найбільша загроза для парку», – розповів він.

Через повне свавілля на території нацпарку, активісти вже неодноразово намагалися вплинути, аби влада змінила керівника Кінбурнзької коси, однак досі нічого не змінилося. «Ми добивалися відкритого і прозорого конкурсу. Декілька разів цьому начальнику продовжували контракт на три місяці, позаяк ми були проти тривалого контракту. Губернатор особисто мені обіцяв зробити відкритий конкурс, щоб люди з освітою і програмою розвитку парку могли публічно боротися за можливість його очолити. Але згодом, він сказав, що не може вплинути на рішення Мінекології, і продовжив контракт на три роки», – розповів Барашковський.

Не менш важливою проблемою є масове винищення здорових, а, подекуди, навіть рідкісних дерев. Це також є спільною проблемою усіх національних парків в Україні. Керівники цих територій часто забувають, що повинні займатися зовсім не сільськогосподарською діяльністю. Наприклад, у нацпарку «Кармелюкове Поділля», що на Вінничині, у минулому році було знищено сотні дерев. Місцева поліція заявила, що завдану шкоду оцінюють в 15 мільйонів гривень. Однак, експерт Всеукраїнської екологічної ліги Валерій Вікалюк каже, що ситуація не є критичною, а проблема в тому, що документи на вирубку були складені неправильно. «Ситуація не є поганою, там працює лісгосп. Проблема виникла в тому, що вони повинні брати ліміт на вирубку дерев. І кожного року вони це оформляли правильно. Однак останнього разу документи оформили неправильно, і це зарахували як незаконну вирубку»,  – розповів він.

Інфраструктура, що руйнує заповідні території

Давати гроші на розвиток природно-заповідного фонду Україна не готова. Керівники нацпарків отримують мінімальні зарплати, а подекуди люди працюють ледь не за «дякую». Відтак сумний стан речей стає цілком зрозумілим. Натомість, влада активно розвиває інфраструктуру на територіях нацпарків. Миколаївські активісти кажуть, що все частіше виникають розмови про те, що на Кінбурнзькій косі планують збудувати порт. Про це ще у листопаді минулого року говорив і замміністра інфраструктури Володимир Шульмейстер. Планується, що порт спеціалізуватиметься на рейдовій перевалці вантажів і буде розташований в районі Дніпро-Бузького лиману.

Однак екологи б’ють на сполох і виступають категорично проти цього будівництва, адже впевнені, що це призведе до нищівних наслідків для і без того проблемної території. «Тут екологи всі одностайні – цього робити категорично не можна. Є багато напівживих портів, які потрібно розвивати», – вважає Денис Барашковський.

Втім, на сьогодні відповідний проект знаходиться на внутрішньому узгодженні в Міністрерстві інфраструктури. Згодом його планують передати на узгодження в Кабмін, відвести акваторії, і створити ще однин філіал Адміністрації морських портів України.

Крім того, відомо, що на усій території коси немає нормального доїзду, що значно ускладнює рух для транспортних засобів. Відтак, окрім порту тут хочуть прокласти ще й асфальтовану дорогу. Від такої перспективи екологи також не в захваті. «Асфальтована дорога вб’є косу, бо це єдина перепона на шляху до масового відпочинку», – зазначає Барашковський.

Погоджується з ним і Андрій Плига, який каже, що будування дороги призведе до катастрофічних руйнувань природи парку. «Це призведе до певного роду колапсу. Бо там, де є велика кількість людей, немає місця для дикої природи. Зараз це дуже великий ризик, бо значно збільшиться рекреаційне навантаження», – вважає він.

Ще однією причиною, можливого руйнування нацпарку є карта-схема функціонального зонування НПП «Білобережжя Святослава», де розділили, кому і чим можна займатися на цій площі. Відтак, згідно з картою в межах нацпарку можна займатися, фактично, будь-яким видом діяльності і лише декілька ділянок повинні залишатися недоторканими.

Реальний стан національних парків

Реальний стан нацпарків в Україні оцінити дуже важко. Адже, коли активісти заявляють про їх занедбаність, представники влади створюють рейтинги, згідно з якими ці території ледь не в ідеальному стані. Влітку 2015 року Дружиною охорони природи «Зубр» була проведена перевірка охоронного режиму НП «Білобережжя Святослава», після якої виявили, що це один з найгірших парків в плані охорони. Там процвітає нерегульоване браконьєрство і некерований потік туристів. Погоджуються з такими висновками і активісти, які стверджують, що реальний стан парку вкрай критичний.

Водночас, чиновники стверджують зворотнє: серед 45 нацпарків «Білобережжя» займає сьоме місце.

Аналогічна ситуація й у інших НП, де стабільно фіксують нищення природи: незаконні рубки, браконьєрство, тощо. Крім того, багато природно-заповідних територій зруйновано через бойові дії на Сході. У Донецькій та Луганській області в результаті бойових дій практично зруйновано території природних заповідників «Провальський степ», «Станично-Луганське», «Крейдяна флора», великої частини Національного природного парку «Святі гори», регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж».

Сьогодні оцінити збитки ніхто не береться. Однак, налагоджувати ситуацію в інших областях також не планують. Адже навіть перегляд закону про національні парки не поміж перших.

Допомагати Україні оновлювати заповідні зони планують з-за кордону. Так, у минулому році Мінекології в рамках початку реалізації відповідного проекту, який здійснюється за грант Німеччини на суму 14 мільйонів євро, вибрало заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область) та Карпатський біосферний заповідник (Закарпатська область). Директор Бюро KfW (Німецький державний банк) в Україні Гуннар Вельцхольц тоді зазначив, що «цей проект, по-перше, призначений для захисту природного різноманіття, а по-друге, це певною мірою допоможе в посиленні доходної бази населення».

Однак і такі проекти, що направлені на оновлення заповідних зон країни, викликають занепокоєння. Причина – тотальна корупція, яку ніяк не вдається «придушити» в Україні. «Згідно з угодою, гроші з Німеччини будуть направлені на підтримку 10 природних заповідників України… Втім, напевно з’являться класичні проблеми нашої країни: корупція, безгосподарність і відсутність належного контролю за витрачанням коштів», – вважає співголова Асоціації зелених України Ярослав Задесенець.

Експерти зазначають: єдине, що може вплинути на збереження природних національних парків і заповідних зон країни – небайдужість і активність громадян, які, кожен у своєму регіоні, буде їх оберігати і захищати.
unian.ua