Спостереження показують, що потепління за останні роки прискорилося, льодовики тануть, а рівень моря підвищується.

Чи можемо ми керувати кліматом і зробити так, щоб полюса знову змерзли? Відповідь — так, проте рішення цього питання може бути спірним, навіть враховуючи відносно невелику вартість — кілька мільярдів доларів у рік. Підтримуючи клімат в потрібному стані протягом декількох десятиліть, ми могли б знайти спосіб знизити залежність світової економіки від вуглецю, уникнувши економічної кризи.

Ідея полягає в тому, щоб відбивати певну частину сонячної енергії назад у космос. Це найбільш життєздатна кліматична інженерна технологія з розглянутих і вивчених на сьогоднішній день. Способи її здійснення: розпилення морської води для створення хмар, що посприяло б відбиттю сонячних променів, а також дзеркала в космосі, розташовані між Сонцем і Землею. Ці дзеркала зможуть відображати 2 % сонячних променів в космос, але вартість такої місії дуже висока.

Більш реальною може бути перспектива охолодження планети за допомогою розпилення крихітних частинок в стратосфері на висоті 20 км. Для посилення відбивної здатності цих часток, вони повинні бути приблизно 0,5 мікрометра в поперечнику, розміром з найтонші частки пилу.

Таким чином впливали на охолодження планети великі вулканічні виверження. У 1991 році відбулося виверження вулкана Пінатубо на Філіппінах, у верхні шари атмосфери потрапило понад 10 млн тонн діоксиду сірки, що призвело до утворення маленьких крапельок сірчаної кислоти, які відбивали сонячні промені і викликали глобальне похолодання. Протягом року після Пінатубо Земля охолола на 0,4 градуса, після чого температура повернулася до нормальних значень.

Відомий також проект кліматичної інженерії SPICE (Stratospheric Particle Injection for Climate Engineering), в ході якого фахівці запозичили методику розпилення аерозолів (атмосферних частинок) у вивержень. Вчені планували розпорошити аерозолі в стратосфері, щоб імітувати короткочасний охолоджуючий ефект від виверження вулкана. В якості таких частинок розглядався в тому числі діоксид титану, який використовується в якості пігменту у фарбах, а також є активним інгредієнтом в лосьйонах для засмаги.

Вчені планували провести експеримент — запустити в небо величезний балон наповнений гелієм, прив’язаний до шлангу кілометрової довжини. Тим не менш, цей проект виявився надто суперечливим, викликавши суперечки — якби технологія спрацювала, її могли б використовувати в якості прикриття для небажання скорочувати парникові викиди.

Як зазначає Х’ю Хант з Кембриджського університету, складність кліматичної інженерії в тому, що необхідно дотримуватися обережності — адже у нас немає іншої планети для експериментів. Спалюючи 10 млрд тонн палива в рік, ми, тим не менш, губимо її. За словами Ханта, який також брав участь у проекті SPICE, необхідно терміново скорочувати кількість викидів, оскільки відбиття сонячних променів не вирішить проблему накопичення вуглецю в атмосфері і закислення океанів, що може викликати проблеми для морських екосистем.

За 250 років у атмосферу в результаті людської діяльності потрапило 600 млрд тонн органічного вуглецю. Хоча можна використовувати деякі технології для того, щоб виграти час, необхідно розуміти, що це не є вирішенням проблеми кліматичних змін — потрібно працювати саме над скороченням викидів вуглекислого газу.
cikavosti.com